ЗДИЧА́ВЛЕНИЙ, а, е. Те саме, що здичавілий. Гасають по городах здичавлені без верхівців коні (Олесь Гончар, II, 1959, 24); Ліс… Кілька дні-в підряд шумів він, з осінніми вітрами змагаючись. Розхристаний, здичавлений (Степан Васильченко, II, 1959, 554).
ЗДИЧАВЛЕНИЙ
Тлумачення слова