ЗДУ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до здути. Вони [хлопці] ще раз перезирнулись і, мов здуті вітром, понеслися в село (Петро Панч, II, 1956, 136).
2. у знач. прикм. Збільшений в об’ємі, набряклий. Під повіткою лежала здута, мов гора, руда корова (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 70);
// Опуклої форми. Найточніші виміри показали, що Земля сплющена біля полюсів і здута біля екватора. Це результат її обертання навколо осі (Наука і життя, 8, 1956, 25).