ЗДУ́РУ, присл., розм. Не розібравшись, у чому справа, не розміркувавши добре; з дурного розуму. Що наробила здуру Щука — Це всякому наука: Чого не тямиш — не берись (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 108); [Кіндрат Антонович:] А я, здуру, шелесть за рушниками. І вхопив приданого, в обидві жмені вхопив!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 300); — Може, думаємо, здуру десь хлопець у біду вшелепався, може, допомогти йому треба… (Олесь Гончар, III, 1959, 302).
ЗДУРУ
Тлумачення слова