ЗДУМІ́ННЯ, я, сер., діал. Стан за значенням здуміти і здумітися. [Килина (оговтавшись від здуміння, ворожо):] Чи ба! Я в добрий час тобі сказала! Ну-ну, тепер не довго настоїшся!.. (Леся Українка, III, 1952, 257).