ЗДО́ВЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до здовжити.
2. у знач. прикм. Витягнутий, збільшений у довжину. Катер відчутно смикнувся, мов сом на вудці, і спинився, тепер уже намертво прип’ятий на здовженім ланцюзі якоря (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 171);
// Який має довгасту форму. Трохи здовжене обличчя було блідуватим, і тому ще чіткіше окреслювавея різкий розмах крилатих брів (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 845); Стін у кабінеті вченого майже не видно, бо по всьому здовженому чотирикутнику ця кімната заставлена книжковими шафами (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 49).