ЗДОРОВИ́ЛО, а, чол., розм. Людина, що відзначається силою, міцною будовою і перев. високим зростом. Це був сивий чолов’яга з руками велетня, оброслий, запорошений. Маленькі його очиці бігали злякано, наче належали якомусь дикому звірку, а не цьому здоровилові (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 256); Горяй — велетень, здоровило. Такому тільки й сидіти на коні (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 408).
ЗДОРОВИЛО
Тлумачення слова