ЗДОРОВАНЬ

ЗДОРОВА́НЬ, я, чол., розм. Людина, що відзначається силою, міцною будовою і перев. високим зростом. Брати підбасками підхопили пісню, а щаслива мати дивилася на своїх здорованів і похитувала головою (Михайло Стельмах, I, 1962, 96); Старший син Гаврило — широкоплечий, біловусий здоровань, на одну ногу кульгавий (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 6); Троянди — білу, кремову й червону — Я зрізав, не без жалю і вагань, І рушив до вокзального перону, Типовий дачний муж і здоровань (Максим Рильський, I, 1956, 261).