ЗДОХЛИЙ

ЗДО́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до здохнути;
//  у знач. прикм. — А в другого [кріпака] кінь упав дорогою. Стоїть, бідолаха, над здохлим конем, як очманілий (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 49);  * У порівняннях. — Скочив Лис з одного маху, Бач, і впав посеред шляху, Мов здохлий, простяг лапки (Іван Франко, XII, 1953, 12).