ЗДОЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗДОЇТИ, здою здоїш, наказ. сп. здій; док., перех.
1. Те саме, що видоювати. Корови ревуть, гублять молоко просто на шлях, не встигаємо здоювати (Олесь Гончар, I, 1954, 475); — їжте, а я відбіжу корову здоїти, трохи запізнилася (Ольга Кобилянська, III, 1956, 471); Бувало, як здою корів — не розведу пальців, змикає руки, стягує жили (Костянтин Гордієнко, Цвіти.., 1951, 37).
2. тільки док. Надоїти якусь кількість (молока). Царенко зараз здоїв молока (Словник Грінченка).