ЗДО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до здоїти. Здоєні вівці, немов стуманілі, падають в загороді на камінь (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 324); Настя набрала тільки-но здоєного молока і почала напувати телятко (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 124).
ЗДОЄНИЙ
Тлумачення слова