ЗДО́ГАД, у, чол.
1. Думка, припущення, що ґрунтується на ймовірності, можливості чого-небудь. На початку нова думка виступає у формі здогаду, що висувається до певної міри інтуїтивно (Наука і життя, 12, 1964, 9); Напливали здогади на душу й мучили (Ольга Кобилянська, II, 1956, 96); Всі повірили щойно народженій новині, навіть той, хто першим висловив свій здогад (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 309).
♦ Губитися в здогадах див. губитися.
2. розм. Те саме, що кмітливість. Настуся своїм тонким здогадом та міркуванням одразу втямила цю всю дядинину комедію (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 237).