ЗДОБИ́ЧНИК, а, чол., фольк. Людина, яка займається розбоєм, грабіжництвом. Ось налягли здобичники, тісною каблучкою здушили чумаків, вимахують ножами та булавами… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 185).
ЗДОБИЧНИК
Тлумачення слова
ЗДОБИ́ЧНИК, а, чол., фольк. Людина, яка займається розбоєм, грабіжництвом. Ось налягли здобичники, тісною каблучкою здушили чумаків, вимахують ножами та булавами… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 185).