ЗДОБРІТИ, ію, ієш, док., розм.
1. Стати добрим, добрішим; подобріти. [Бавмерт:] Я ж тобі півничка приніс. Та ж з нього юшку своїй старенькій звариш. [Гільзе (трохи здобрів):] Ов! ну, то йди скажи їй (Леся Українка, IV, 1954, 255).
2. чим. Задовольнитися, обмежитися тим, що є. — Здобрій тим, що тобі волость присудила (Нечуй-Левицький, II, 1956, 357); [Смола:] Ну, от і здобрій тепер своїми гуртками… (Іван Микитенко, I, 1957, 129).
3. чим. Стати багатим; забагатіти. Неправдою не здобрієш (Борис Грінченко, II, 1963, 144).