ЗДЕРЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗДЕРЖАТИСЯ, жуся, жишся, док., розм.
1. Утримуватися, триматися на (в) чому-небудь. Карпо стрибнув і, не здержавшись, покотився у яр (Панас Мирний, I, 1954, 246).
2. Стримувати себе від вияву яких-небудь почуттів, від здійснення якихось намірів. Вже не здержуючись, вони обливалися слізьми і з докорами, перебиваючи один одного, поспішали розказати їй свої сирітські кривди (Степан Васильченко, I, 1959, 217); Уже нічого не говорив [о. Альойзій] Миколі, але таку мав лють на нього, що лиш силоміць здержувався, аби не викинути його за двері (Лесь Мартович, Тв., 1954, 172); Стрепенув [дід] його за вухо. Грицькові було дуже боляче, тільки він здержався (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 225); [Сганарель:] Мій пан дістав високу честь запросин од вашої дружини донни Анни.. Але як вам то недогідно, то пан мій здержиться від завітання (Леся Українка, III, 1952, 401).
3. тільки недок. Пас. до здержувати.