ЗДЕ́РЖУВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. теп. ч. до здержувати. Лякалися, що ось-ось та мовчанка, силою здержувана, прорветься (Лесь Мартович, Тв., 1954, 112); Довго здержуване хлипання перервало її мову (Іван Франко, VI, 1951, 481);
// здержувано, безос. присудк. сл. Одною рукою здержувано її [філоксеру] в межах, другою — пускано на всі чотири сторони (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 223).
ЗДЕРЖУВАНИЙ
Тлумачення слова