ЗДЕРЕВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до здеревіти. Оля дивилася на Мотрю з розкритими устами, здеревіла з великого зачудовання, а може, зо страху (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 23);
// у знач. прикм. Пень і старше здеревіле та корою покрите галуззя не терплять від стужі, тоді як молодим верховіттям і пучкам мороз загрожує смертю… (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 318).
ЗДЕРЕВІЛИЙ
Тлумачення слова