ЗЦІ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зціпити. Очі йому від знемоги закрилися, зуби зціплені, вид — страшний, грізний (Панас Мирний, II, 1954, 65); Бідна мати.. сумно дивилася, сидячи на лавці. Безмовне горе тремтіло в її очах і в міцно зціплених устах (Олександр Довженко, I, 1958, 220); Обличчя [дівчини] було бліде, худі руки зціплені і міцно притулені до грудей (Борис Грінченко, II, 1963, 63); Помічник налив собі склянку горілки, одним замахом випив її, потім скинув піджак, засукав рукава і почав бігати по кімнаті, вимахуючи зціпленими кулаками (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 181).
ЗЦІПЛЕНИЙ
Тлумачення слова