ЗБИРАНИ́ЦЯ, і, жін., розм.
1. Те саме, що збиранина. Кожен словник, коли він не механічна збираниця всього, що пливе лексикографові в руки, є якоюсь мірою нормативним (Радянська Україна, 2.IV 1963, 3); Тут усякі діти: і мої і сусідині — збираниця (Словник Грінченка).
2. Колекція яких-небудь речей, предметів. Люльок чи не з півсотні Розвішано в старого на стіні: І прості, і химерні та чудні, І куці, й довгі — ціла збираниця За довгий вік (Максим Рильський, II, 1956, 21).