ЗБИРА́ЛЬНИК, а, чол.
1. Те саме, що збирач. Таємно і непомітно з’їхалися до Києва обрані кандидати на єпископські кафедри. Хто під виглядом прочанина-ченця, хто як збиральник на будову церкви (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 391).
2. Те саме, що складальник. — Нехай хоч один із нашого роду з’явиться на «Більшовик» людиною науки, а то всі слюсарі та збиральники, та змінні майстри (Юрій Яновський, II, 1954, 17).