ЗБИРА́Ч, а, чол.
1. Той, хто збирає плоди, гриби, бавовну і т. ін. Червоне яблуко, що його не запримітило око збирача, усміхається сонцю (Михайло Томчаній, Закарп. опов., 1953, 143);
// Той, хто збирає які-небудь відомості, матеріали і т. ін. Микола Віталійович [Лисенко] був не тільки пристрасним збирачем, а й полум’яним пропагандистом рідної пісні (Народна творчість та етнографія, 1, 1962, 48).
2. Машина або пристрій для збирання чого-небудь.