ЗБУРКАТИ, аю, аєш, док., перех., діал. Розбудити. Ніч. Лягли спочити в землянці із одним взводом. Не дали — збуркали і в темряву, в болото послали кудись в село за ножицями (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 213); * Образно. Се правда, я сей хлопський бунт підняв, Щоб люд сей вирвать з вашої неволі. Щоб збуркати його з важкого сни (Іван Франко, XII, 1953, 361).
ЗБУРКАТИ
Тлумачення слова