ЗБУНТУВА́ТИ, ую, уєш, перех. Док. до бунтувати. Тоді пішли нарікання.. Гуща і Прокіп збунтували народ, вони у всьому винні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 96); Збунтувала [Параска] проти мене ввесь мій рід (Нечуй-Левицький, II, 1956, 17).
ЗБУНТУВАТИ
Тлумачення слова