ЗБУ́ДЖУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до збуджувати 2—4. Весняна ніч, розлита навколо, — це збуджуючі пахощі землі, це кличний крик птахів (Семен Скляренко, М. Щорс, 1938, 46); Під серцем затремтів збуджуючий радісний холодок (Олесь Донченко, Дочка, 1950, 98).
ЗБУДЖУЮЧИЙ
Тлумачення слова