ЗБУ́ДЖЕНО. Присл. до збуджений 2. Школярі збуджено обговорювали подію (Олесь Донченко, VI, 1957, 104); Ніколає підняв очі, повні сліз, збуджено проказав: — Дядечку, я вірю… Вірю вам… Допоможіть мені… (Михайло Чабанівський, Балкан, весна, 1960, 54); Віталій до болю виразно уявляє Тоню, як пашить її обличчя, як збуджено блищать у пітьмі її очі (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 47).
ЗБУДЖЕНО
Тлумачення слова