ЗБРИЗНУТИ, ну, неш, док.
1. перех. Однокр. до збризкувати. Галя зробила з головою Кирила все, що їй хотілося, навіть одеколоном збризнула (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 288);
// фам. Випити могорич з приводу придбання чого-небудь і т. ін. — Недавнечко я прикупив собі земельки — так хуторок! І хотілося б мені ту земельку збризнути (Панас Мирний, III, 1954, 285).
2. неперех. Піти, политися (про дощ). — Коли б то дощик збризнув — то усе б полізло із землі (Україна сміється, I, 1960, 294).