ЗБРИ́ЖЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до збрижити. В невеличких калюжках на тротуарі, збрижених вітерцем, грало сонце (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 24);
// у знач. прикм. На одну мить розступилися збрижені міхи на гармонії, — і ніжно, серце краючи, заспівали під’южисті голосники (Григорій Косинка, Новели, 1962, 169).
ЗБРИЖЕНИЙ
Тлумачення слова