ЗБРОЄНО́СЕЦЬ, носця, чол.
1. іст. Молодий воїн середньовіччя, обов’язком якого було носити зброю лицаря, оберігати його в бою та доглядати його коня. * У порівняннях. Два партизани, справді, наче вірні зброєносці, ні на крок не відходили від Обушного (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 351).
2. перен. Людина, здатна беззастережно виконувати чию-небудь волю. Сьогоднішні гості якраз і були з тих відданих їй [Софії] зброєносців (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 132).