ЗБРІД, зброду, чол., рідко. Те саме, що набрід. [Єфрем:] Не міг ніде її пристроїти, бо дітвори.. — аж кишить. І городянський там збрід і селянські злидні… (Марко Кропивницький, IV, 1959, 348); Чий, хитро прихований, тягнеться слід До замаху вчора вночі у Любані? Падбіглий з вокзалу есерівський збрід (Микола Бажан, Роки, 1957, 248).
ЗБРІД
Тлумачення слова