ЗБОЛІЛИЙ

ЗБОЛІ́ЛИЙ, а, е. Змучений фізичним болем, хворобою і т. ін. На своїх руках обертав він недужу, садовив її. Тра було неабиякої сили й зручності, щоб поратися коло неї, та й не вразити страшне, зболіле тіло (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 465); Вічний сон огортав зболіле тіло та потовчені кості (Степан Ковалів, Тв., 1958, 63);
//  Змучений переживаннями, горем і т. ін.  * Образно. Все, все ранить мої зболілі груди! Я ж винна тому? На власне горе сліз либонь не буде вже в оці (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 42);
//  Який виражає страждання. Дід Слимак за той час німо, понуро, зі зболілим видом лежав у своїм гнилім берлозі (Іван Франко, II, 1950, 14); Очі на образі аж наче мерехтіли докором, горем, болем, такі вони були живі й розумні, зболілі й строгі (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 577).