ЗБЛУКАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. перех. Блукаючи, обходити що-небудь. Я зблукав усе село, обтер усі тини лазячи, сполошив усіх собак, тебе, моя доле, шукаючи (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 74).
2. неперех. Те саме, що заблудити 1. І далі я чув кожне слово дідової мови і збагнув, що це він говорить для мене, щоб я в темряві не зблукав (Юрій Яновський, I, 1954, 74).