ЗБІ́РОЧКА, и, жін.
1. Зменш.-пестл. до збірка 1. Цей же лірик — строчить, пише, Аж вистрибують слова: «За вікном казкова тиша!..» Скоро — Й збірочка нова!.. (Степан Олійник, Вибр., 1959, 170); — Ось ця книжечка мені дуже сподобалась, — сказав Дейнека, показуючи вихованцям крихітну збірочку віршів (Спиридон Добровольський, Олов’яні солдатики, 1961, 161).
2. перев. мн. Зменш.-пестл. до збірка 4. Спідниця з сотнею збірочок високо підтикана під червоний шерстяний, домотканий пояс (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 167).
У збірочку — з дрібними зборками. На голові її була у крапочку хустинка; сачок з грубенького сукна, у збірочку спідниця… (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 193).