ЗБІ́РНЯ, ЗБО́РНЯ, і, жін., іст.
1. Приміщення, в якому збирався сход. Ген-ген, на вигоні, колишня стара зборня (Яків Качура, II, 1958, 50); Приїхав начволміліції й зайшов до зборні. Збори ще не починались (Юрій Яновський, I, 1958, 101);
// Сільська управа. Василь був винуватий у зборню, а грошей ніде було взяти, щоб оплатитись (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 113).
2. діал. Сход. — Нова власть об’явилася? Хто ви така і по якому праву оця зборня? (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 21).
3. фам. Те саме, що збиранина 2. Що за збірню [квартирантів] вона з усього світу позбирала? Звідти все лихо встає (Панас Мирний, IV, 1955, 209).