ЗБІЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до збіліти. Небо, збіліле від спеки, вже сивіє, мов попеліє (Леся Українка, I, 1951, 304); Ян хотів щось сказати, але не міг, і тільки беззвучно ворушились його збілілі губи та шукали чогось тремтячі руки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 81); Вацек помітив мою увагу до його збілілої шевелюри (Іван Ле, В снопі.., 1960, 195).
ЗБІЛІЛИЙ
Тлумачення слова