ЗБІДО́ВАНИЙ, а, е, діал. Виснажений. Бачила [мати] його замученого, збідованого, бачила, що задурно терпить, що ненастанно голодує [Михайло] (Ольга Кобилянська, II, 1956, 93); Дід з жалем дивиться на худу збідовану конячину (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 51).
ЗБІДОВАНИЙ
Тлумачення слова