ЗБІДНІЛИЙ

ЗБІДНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до збідніти. На духовні посади йшли звичайно збіднілі шляхтичі (Іван Франко, XVI, 1955, 416); Збіднілим селянам було не під силу брати участь у війнах і походах (Історія середніх віків, 1955, 25); Одного з тих теплих, але сумних днів, коли осіннє сонце, прощаючись із збіднілою землею, немов хоче нагадати про літню, животворну силу свою, діти гралися в саду (Максим Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, I, 1952, 59).