ЗБЕНТЕ́ЖЕННЯ, я, сер. Стан душевного неспокою, хвилювання, збудження, занепокоєння. За хвилину дівчинка вже бігла до нас. — Ну, що? — питала її Алла Михайлівна, забувши про своє збентеження (Леся Українка, III, 1952, 613); Марина почервоніла, збентежилася, хотіла приховати своє збентеження і від того почервоніла ще більше (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 221).
ЗБЕНТЕЖЕННЯ
Тлумачення слова