ЗБАВЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ЗБАВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. збавляться; док.
1. Зменшуватися в кількості, знижуватися. Цивілізація йде велетенською ходою вперед і далеко позаду лишає родильні здібності бабусі землі. Надра землі виснажуються й вбавляються (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 98);
// безос. Нещасливість світа — вбавилося літа; прийшла зима, то й хліба нема (Номис, 1864, № 10179).
2. розм. Псуватися, ставати гіршим. Морально він не збавився, хоч і як він себе змарнував (Ольга Кобилянська, II, 1956, 287).