ЗБАЙДУЖНІТИ, ію, ієш. Док. до байдужніти. Що йому маєток дістався, не врадувало його надто. Казав, що навіть не зробило на його глибшого враження, що так уже збайдужнів (Ольга Кобилянська, I, 1956, 198); Чому він, власне, має каратися за те, що збайдужнів до Лариси? (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 28).
ЗБАЙДУЖНІТИ
Тлумачення слова