ЗБАГА́ЧУВАЧ, а, чол.
1. техн. Пристрій в карбюраторі двигуна для збагачування пального. Збагачувач призначений для полегшення запуску двигуна (Зернові комбайни, 1957, 176).
2. спец. Речовина, сполука і т. ін., які сприяють процесові збагачення руди, вугілля, ґрунту і т. ін.