ЗБАГА́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до збагатити. Збагачений війною, Вельможний пан гетьман Задумав при спокою Поставить богу храм (Іван Франко, XIII, 1954, 274).
2. у знач. прикм., спец. З підвищеним вмістом корисних речовин. Збагачена руда з високим вмістом валіза називається концентратом (Гірнича промисловість.., 1957, 60); Залежно від співвідношення бензину і повітря горюча суміш може бути: бідною, збідненою, нормальною, збагаченою і багатою (Доценко та ін., Автомобіль, 1957, 73).