ЗАЗИЧАТИ, аю, аєш, недок., ЗАЗИЧИТИ, чу, чиш, док., перех., діал.
1. Позичати у кого-небудь, брати в борг. — А де ж ви тих грошей набрали? — Частину — з громадського кошту взяли, частину свої громадяни із свого достатку наскладали, а частину зазичили в сусід [сусідів] (Панас Мирний, IV, 1955, 330).
2. Позичати кому-небудь, давати в борг. [Храпко:] Та тобі усяк такі гроші зазиче. І я, коли хоч, дам ті гроші… (Панас Мирний, V, 1955, 169).