ЗАЖИ́ВОК, вку, чол., діал.
1. Зародок. Пропало просо: морози заживок побили (Словник Грінченка); * Образно. Добрий заживок у серце Марії поклала радянська школа (Радянська Україна, 15.III 1962, 3).
2. Живлення. Як гноювата земля, то корень [корінь] кращий заживок має (Словник Грінченка);
// Їжа, страва. Було, що в себе лише й мали заживку — горня картоплі (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 25).
3. Заробіток. Я не чужу телицю взяв, а свою: вона мій заживок (Словник Грінченка).