ЗАЖИ́ТИЙ 1, а, е, рідко. Який зажив, загоївся (про рану). Можливо, хто жалом огуди Роз’ятрить біль зажитих ран (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 338).
ЗАЖИ́ТИЙ 2, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до зажити 2. Своїх зажитих грошей жалко… (Панас Мирний, IV, 1955, 375);
// зажито, безос. присудк. сл. — Пана .. заарештують… Хто ж мені тоді гроші віддасть? А їх не мала сума набралася — за півроку зажито! — каже.. Омелько (Панас Мирний, IV, 1955, 374).