ЗАЖИНАТИ, аю, аєш, недок., ЗАЖАТИ, жну, жнеш, док., перех.
1. також без додатка. Починати жати. Лесиха.. перша йде зажинати з донькою і невісткою (Іван Франко, I, 1955, 59); Колектив виходить в поле Зажинать хліба… (Микола Шпак, Вибр., 1952, 47); Ми, старії, тільки поїдемо поле зажати — ..нажнем удвох снопок, поблагословимо своїх робітників, та й додому з снопом-первачком (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 16);
// розм. Взагалі жати, зрізаючи косою, сераом стебла хлібних злаків. Як батько-мати зажинали в Шеремета, ..батько не догнав постаті, занедужав (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 232); З женця, що зажинав при корені, глузують, що він «цирульник» (Юрій Смолич, I, 1947, 117).
2. Заробляти на жнивах. Чоловік мій потроху кравцює і хлопця свого вчить. А то піде замолотить коробку [зерна], а ще й зажнемо якого снопа… (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 435); Сміх і горе було дивитись на те, що зажали Маланка з Гафійкою (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 28).