ЗАЖУРЮВАТИСЯ

ЗАЖУРЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., рідко, ЗАЖУРИТИСЯ, урюся, уришся, док. Перейматися почуттям журби, смутку; журитися. Оженився, то вже й зажурився. Не женився — не журився (Номис, 1864, № 9008); Сидить батько кінець стола, На руки схилився; Не дивиться на світ божий:. Тяжко зажурився (Тарас Шевченко, I, 1963, 25); Зажурилися всі від сумної бабусиної розповіді (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 182);  * Образно. Чом ти зажурилась, ти скажи, тополе? Знову одиноко ти стоїш між нив (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 19);
//  за ким, чим, по кому, чому. Горювати, тужити за ким-, чим-небудь. — Чи не за золотогривим, Христе, зажурилася так? — спитав Свирид, глянувши на смутну Христю (Панас Мирний, I, 1954, 243); Не мало ми воювали, стоптали чобіт рудих, І якщо згадати мертвих, то я зажурюсь по них (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 96).