ЗАЖОВТІТИ, іє, док.
1. Почати жовтіти; забарвитись у жовтий колір, стати жовтим. По непривітній хаті розлився рожевий світ; сірі стіни загорілися, двері зажовтіли (Панас Мирний, I, 1954, 324); * Образно. Та коли ж ми, коли діждем Тії зорі, тії долі, Що нам колос зажовтіє На зубоженому полі? (Павло Грабовський, I, 1959, 547);
// безос. Ще кілька днів тому лежав тут сніг, танула льодова кірка, а сьогодні вже зажовтіло, з’явилися перші весняні квіти (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 361).
♦ Зажовтіло в очах, безос. — про хворобливе відчуття запаморочення. Докір і нагадка на мов недавнє наче молотком ударили мене по голові. Зажовтіло, потемніло в очах і, як град, полилися з них сльози (Панас Мирний, I, 1954, 85).
2. Показатися, виділитися жовтим кольором, забарвленням на якомусь фоні. За зеленими вишнями зажовтіла низька огорожа, обплетена куликами (Нечуй-Левицький, III, 1956, 21); На обрії зажовтіла земля, а потім під імлистою горою виринув чужий порт (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 56).