ЗАЖОВКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЖО́ВКНУТИ, ну, неш; мин. ч. зажовк і зажовкнув, нула, ло; док.
1. перев. 3 ос. Робитися, ставати жовтим, жовтавим; жовкнути. * Образно. — Все запам’ятовуй, Хомо, бо це вже історія. Не та історія, що зажовкає десь у книгах, а та, що твориться на твоїх очах (Олесь Гончар, III, 1959, 414).
2. Набувати від хвороби, втоми і т. ін. відтінку жовтизни (про колір шкіри). Мука їм [сестрам] бідним, нема їм спокою ні на хвилину; зажовкли, схудли, помарніли (Панас Мирний, I, 1954, 1955); Лице зажовкло.