ЗАВИ́СЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до зависнути. Війська, залишаючи завислих на дротах убитих, змушені були відійти назад у степ (Олесь Гончар, II, 1959, 402); Він знов упав на крісло і затрясся, як кедр, завислий над кручею, від подиху бурі (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 341).
2. прикм. Те саме, що суспендований. Кров являє собою прозору рідину — кров’яну плазму, в якій в завислому стані перебував безліч кров’яних клітин — червоних і білих тілець (Методика викладання анатомії.., 1955, 85).