ЗАВИЩА́ТИ, щу, щиш, док.
1. Почати вищати. Вовк крізь шпарку пропхався до хліва, почула його Свиня та й як закричить! Поросята собі як не завищать..! (Іван Франко, IV, 1950, 87); Завищала пила, вгризлася зубами в дерево, посипалась додолу тирса, закипіла робота (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 248).
2. Видати звук з виском, викриком. — Через твою жінку.. та я буду на старість таке лихо терпіти! — крикнула, аж завищала Кайдашиха (Нечуй-Левицький, II, 1956, 299).