ЗАВИ́НЕНИЙ, ЗАВИ́НУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до завинути. [Дівчина (сестра Ренати, не дуже молода, порядно вбрана, з клуночком, старанно завиненим у чисту платину):] Ренаточко! (Леся Українка, II, 1951, 480); — На столі.. бачу торбинку із свого дому, дві хлібини, щось завинене в білу пілочку, масло, напевне (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 414); Завинутий у пелюшки й маленьку ковдру, з вишитим чепчиком на лисій голівці, лежав син (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 280);
// Згорнений, складений. Позаду батьків — з прапором у руці, правда, ще завинутим, — примістився Андрій Іванов (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 54);
// Закутаний у що-небудь, чим-небудь. Несподівано натикаємось.. на баб, з головою завинених у білі рядна (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 239).
ЗАВИНЕНИЙ
Тлумачення слова